Строк попередження — це інтервал між оголошенням про завершення співпраці (заявою про звільнення або рішенням компанії) і фактичним останнім робочим днем. Тривалість визначає закон або контракт, і розкид великий: для звільнення за власним бажанням в Україні законодавчий стандарт — два тижні, у країнах ЄС звично один–три місяці, на випробувальному терміні зазвичай коротше, а B2B-контракти — норма в IT-послугах Центрально-Східної Європи — прописують власний строк, найчастіше 14–30 днів.
Для сервісної компанії строк попередження — не зворотний відлік, а вікно офбордингу, і воно майже завжди коротше за список справ:
- Передача знань — документація написана; для кожної системи й проєкту, де людина була «тією, хто знає», призначено нового власника.
- Передача клієнта — наступника представлено клієнтові до останнього дня, а не після того, як клієнт помітив сам.
- Доступи й активи — список відкликань і повернення техніки підготовлено заздалегідь, виконано в останній день.
- Фінальні числа — компенсація невикористаної відпустки та розрахунки за витратами узгоджені, поки всі ще поруч.
Класичний провал — почати цей список в останній тиждень. Планування назад від останнього дня — те, що відрізняє чистий вихід від пожежі.
У Helia чеклісти офбордингу прив’язують кожну задачу до останнього робочого дня зі зсувом у днях: від’ємні зсуви ставлять передачу знань і клієнта всередину строку попередження, нуль припадає на сам останній день, а додатні покривають справи після виходу — як-от фінальний розрахунок.